Пісні Тисячоліття


⤡ Fullscreen Mode

142.  Господь наш стояв в печалі

1
Господь наш стояв в печалі,
Він оплакував того,
Хто тепер лежав в могилі,
Оповила смерть кого.
Він підвів лице Своє –
Що за ласка в ньому є!
Сум Його ми бачим всі
В тих сльозах в Віфанії.

2
Він приніс усім утіху,
Заспокоїв всі серця,
Незабаром всьому світу
Буде радість без кінця.
Що за міць в Його словах –
Проганяє зло і страх.
Силу й велич бачим всі
В праці у Віфанії.

3
Подивитися дав змогу
Всім на Царство, що прийде,
Де померлі стануть з гробу,
Буде все святе й нове.
Перед гробом цим Він став
Й дивну силу показав.
Що за славу бачим всі
В образі в Віфанії.

4
Як, буває, біль стискає
Наше серце в дні нещасть,
То Товариша ми маєм,
Що спіткнутися не дасть.
Завжди поруч з нами є,
Віри в серце додає.
Міць Його ми бачим всі
В праці у Віфанії.

× A+ A-

142.  Господь наш стояв в печалі

1
Господь наш стояв в печалі,
Він оплакував того,
Хто тепер лежав в могилі,
Оповила смерть кого.
Він підвів лице Своє –
Що за ласка в ньому є!
Сум Його ми бачим всі
В тих сльозах в Віфанії.

2
Він приніс усім утіху,
Заспокоїв всі серця,
Незабаром всьому світу
Буде радість без кінця.
Що за міць в Його словах –
Проганяє зло і страх.
Силу й велич бачим всі
В праці у Віфанії.

3
Подивитися дав змогу
Всім на Царство, що прийде,
Де померлі стануть з гробу,
Буде все святе й нове.
Перед гробом цим Він став
Й дивну силу показав.
Що за славу бачим всі
В образі в Віфанії.

4
Як, буває, біль стискає
Наше серце в дні нещасть,
То Товариша ми маєм,
Що спіткнутися не дасть.
Завжди поруч з нами є,
Віри в серце додає.
Міць Його ми бачим всі
В праці у Віфанії.

Прославмо Господа Піснями