Пісні Тисячоліття


⤡ Fullscreen Mode

338.  У тіні сумної години

1
У тіні сумної години,
У час, повний горя і сліз,
В морозі негожої днини,
Коли серцю холодно скрізь,
Мов той лагідний матері голос,
Що біль заспокоює враз,
Луна милозвучно навколо:
"Ісус життя дав за нас!"

2
Тому Він завжди розуміє
Страждання і муку сердець.
На Нього єдина надія
Знайти для всіх болів кінець.
І у відповідь нашим благанням
В нелегкий і болісний час
Луна милостиве послання:
"Ісус життя дав за нас!"

3
В найгіршій життя непогоді,
У бурі, вселяючій страх,
Ми завжди є в ласці Господній,
Ми завжди в дбайливих руках.
Хоч вітри звідусіль б'ють щосили,
Ми знаємо добре одне:
Не кине нас Господь наш милий,
До Себе Він нас візьме.

4
В найважчу ту смертну годину
Він зовсім лишився один.
Він бачив лиш злобу нестримну
І чув глузування над Ним.
А як стратив сполуку із Батьком –
Який ж то для Нього був біль!
А ми у найгірших випадках
Ніколи не є одні.

× A+ A-

338.  У тіні сумної години

1
У тіні сумної години,
У час, повний горя і сліз,
В морозі негожої днини,
Коли серцю холодно скрізь,
Мов той лагідний матері голос,
Що біль заспокоює враз,
Луна милозвучно навколо:
"Ісус життя дав за нас!"

2
Тому Він завжди розуміє
Страждання і муку сердець.
На Нього єдина надія
Знайти для всіх болів кінець.
І у відповідь нашим благанням
В нелегкий і болісний час
Луна милостиве послання:
"Ісус життя дав за нас!"

3
В найгіршій життя непогоді,
У бурі, вселяючій страх,
Ми завжди є в ласці Господній,
Ми завжди в дбайливих руках.
Хоч вітри звідусіль б'ють щосили,
Ми знаємо добре одне:
Не кине нас Господь наш милий,
До Себе Він нас візьме.

4
В найважчу ту смертну годину
Він зовсім лишився один.
Він бачив лиш злобу нестримну
І чув глузування над Ним.
А як стратив сполуку із Батьком –
Який ж то для Нього був біль!
А ми у найгірших випадках
Ніколи не є одні.

Прославмо Господа Піснями