Пісні Тисячоліття


⤡ Fullscreen Mode

127.  Я бачив, як угору

1
Я бачив, як угору,
В лахмітті і без сил,
Та з радісним обличчям
Йшов мандрівник один.
Із тягарем на плечах
Він поспішав, й одне
Повторював щомиті:
"Спас визволить мене".
Приспів: Корону слави там
Ми одержим,
Перемогу там осягнем.

2
І під палючим сонцем
Він прямував вперед,
Хоч часом спрага й втома
Сповільнювали хід.
Він поспішав щосили,
Бо знав – це все мине,
Й повторював щомиті:
"Спас визволить мене".

3
А свіжа й прохолодна
Альтанка при шляху
Запрошувала щиро
Спочити трохи тут.
Та він не зупинявся,
В думках своїх одне
Повторював постійно:
"Спас визволить мене".

4
Зайшло за обрій сонце,
І він з останніх сил
Піднявся на верхівку,
Лишив позаду схил.
Тут глянув... і побачив
Те місто неземне,
І вигукнув: "Осанна!
Спас визволив мене!"

5
Я пісню чув тріумфу,
Що, мов ріка, лилась:
"Від смерті врятував всіх
Наш Господь і наш Спас!"
І глянувши на шлях свій,
На горе все земне,
Він вигукнув: "Осанна!
Спас визволив мене!"

× A+ A-

127.  Я бачив, як угору

1
Я бачив, як угору,
В лахмітті і без сил,
Та з радісним обличчям
Йшов мандрівник один.
Із тягарем на плечах
Він поспішав, й одне
Повторював щомиті:
"Спас визволить мене".
Приспів: Корону слави там
Ми одержим,
Перемогу там осягнем.

2
І під палючим сонцем
Він прямував вперед,
Хоч часом спрага й втома
Сповільнювали хід.
Він поспішав щосили,
Бо знав – це все мине,
Й повторював щомиті:
"Спас визволить мене".

3
А свіжа й прохолодна
Альтанка при шляху
Запрошувала щиро
Спочити трохи тут.
Та він не зупинявся,
В думках своїх одне
Повторював постійно:
"Спас визволить мене".

4
Зайшло за обрій сонце,
І він з останніх сил
Піднявся на верхівку,
Лишив позаду схил.
Тут глянув... і побачив
Те місто неземне,
І вигукнув: "Осанна!
Спас визволив мене!"

5
Я пісню чув тріумфу,
Що, мов ріка, лилась:
"Від смерті врятував всіх
Наш Господь і наш Спас!"
І глянувши на шлях свій,
На горе все земне,
Він вигукнув: "Осанна!
Спас визволив мене!"

Прославмо Господа Піснями